Субота, 18.01.2020, 05:39
Вітаю Вас Гість | RSS

Острійківська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Пошук
Корисні посилання
ЗНО

Персональні сторінки

Головна » Файли » вч. початкових класів Чернишенко З.І.

Година спілкування
[ Викачати з сервера (19.8 Kb) ] 25.03.2013, 02:16

1 –й ведучий. Всім відомо, що природа на землі сформувалася до появи людини. Первісні люди були такою ж частиною природи, як і дикі звірі, а головною їх проблемою був голод.

2 – й ведучий. І пізніше, щоб не вмерти з голоду, люди навчилися вирощувати хліб і розводити домашніх тварин. Але їхньою проблемою були інфекційні хвороби, які виникали від бактерій, що розводилися від накопичення сміття і бруду, особливо в містах.

1 – ведучий. Ще пізніше, щоб зробити своє життя багатшим і зручним, люди стали змінювати природу, розвивати технічний прогрес, забруднювати все навколо себе.

2 – ведучий. Теперішньою проблемою всіх людей на землі є «екологічні» захворювання природи.

1 – учень. Природа землі схожа на організм людини, тільки дуже великий. Як дихальна система постачає в людський організм кисень, так і ліси збагачують киснем повітря Землі.

2 –й учень. Як кровоносна система живить всі клітини людського організму, так криниці, річки, озера і моря несуть воду та поживні речовини до всього живого на планеті.

3 – й учень. З давніх – давен українці шанобливо ставилися до криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода – то джерело життя на Землі.

1 – ведучий. Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по – іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи « не чекаючи милостей» , а з віддачею не поспішали.

2 – й ведучий. І ось прийшов час, коли природа вже не може віддавати, коли вона волає, кричить: « Людино, захисти, врятуй мене від самої себе!»

4 – учень. Я хочу ще сказати, що нашу голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який летить на простори Всесвіту. А людство – екіпаж всього корабля.

5 –й учень. Встала весна ,чорну землю
    сонну розбудила.

        Уквітчала її рястом,

      Барвінком укрила.

           І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

             Землю, убрану весною,

        Вранці зустрічають.

Учитель. Прекрасні слова нашого Кобзаря радують нас, наповнюють душу очікування весни, коли оживає, розквітає все навкруги. Але ж не тільки для нас все повинно бути. Мабуть і ми, люди, повинні турбуватися про навколишній світ, а не тільки брати все від природи. На превеликий жаль людина не завжди вміло господарює, не завжди приносить користь навколишньому середовищу.

   Зараз сучасна людина здатна впливати на природу, змінювати її задля своєї мети, чим може завдати навколишньому середовищу непоправної шкоди. І часто, роблячи це, людина забуває, що навколо неї теж є рослинний і тваринний світ, річки, моря, гори, повітря. Деякі річки зовсім зникають у результаті невдалого необдуманого будівництва чи господарювання.

Виходить дівчина – Річечка  в синій сукні.

        Не шукай  - мене більше нема,

Залишилась канава сама.

       Он там далі завод збудували,

 Мені дихати нічим стало.

        Чи подумав про мене хто? Ні!

   Всі відходи зливають мені.

        Не ввійшла я у плани і темпи,

         Всі гадали: природа стерпить.

                 Споживацьке вам голову кружить,

        Ось – зробили із мене калюжу.

 Риба згинула вся до одної.

 Я вмираю в такім неспокої.

                                            Захистити себе не можу.

Учитель . Ось так з болем розповідає про себе річечка. Діти, яка річка протікає у нашому селі? А хто знає від своїх бабусь, дідусів , якими вони були раніше?

Хлопчик до річечки.        Ти ж була колись глибока,

 Швидкоплинна, світлоока.

                                            Чом же стала каламутна?

         Чом плюскочуть хвилі смутно?

Річка.                                 Як мені не сумувати?

                                            Всі отрутохімікати

                                             Постікали в мою воду,

                                             Зіпсували чисту вроду.

                                             Вже течу між болотами

                                             Заросла очеретами.

  Зникла риба. Навіть раки

                                             Поховались небораки.

Хлопчик.                            Ой ти,річко синьоока,

    Ти ж була колись глибока.

                                             І сумуємо ми з тобою

                                             Під плакучою вербою.

Рибка.                                 Ой, біда! Люди, що це за вода?

 Може вам і добре жити –

                                              Хімікати в ній усі,

   А мені в ній важко жити –

                                             І на дні, і на воді.

Хлопчик.                           А вода ж була колись!

Рибка.                                Люди, звідки ви взялись?

  Люди, трохи совість майте.

                                             Бідну річечку спасайте!

1 –й ведучий . Послухайте про біди ще однієї річки.

Тече вода каламутна.

     Річко моя, чого смутна?

           Хто ж це тебе так засмутив?

     Воду твою скаламутив?

         Хто ж це робить тобі зло?

-         З молокозаводу текло.

Забруднили воду мені,

Нічого живого й на дні.

Я прошу вас, люди мої,

Не скидайте в мене гної.

Бо я жити хочу , як всі,

Щоб щуки були й карасі.

2 – й ведучий. А що таке Червона книга, діти,  ви знаєте?

6 –й учень.                       В Червону книгу ми занесли

          Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

      Давно рятунку в нас благає.

7 – учень.                         Невже в майбутньому на світі

            Не будуть квітнуть дивні квіти?

Конвалія й фіалки ніжні,

          І вісник березня – підсніжник?

8 – учень.                          Невже ми більше не побачимо,

        Як сон – трава росою плаче?

    Троянда степу, квітка мрії,

          Жар – цвітом землю не зігріє?

9 – учень.                   Людино, схаменися! Може досить?

 Чи до душі нам річки каламуть?

      Земля твоя пощади в тебе просить.

      Бо ж хімія,  і стронцій,   і нітрати –

           В продуктах, що на стіл нам подають.

10 – й учень.               Сади вишневі похилились

                                     Хрущі давно вже не гудуть

                                     Лише жуки ті колорадські

Картоплю день і ніч гризуть.

11 – й учень.                Жайворонки над полями

                                     Більше не співають

                                     Тільки одрі хімікати

                                      Вітри розганяють.

                                      Вже в бабусиних городах

                                      Огірки не родять

                                      Бо ядучі жовті хмари

                                      Понад ними ходять.


Категорія: вч. початкових класів Чернишенко З.І. | Додав: Леся
Переглядів: 946 | Завантажень: 101 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Контакти
Наша адреса
вул. Миру (Леніна), 38
с. Острійки Київської області
Телефон (04563) 2 02 99
Е-mail: ostrijky.school@i.ua
Схема проїзду
Схема проїзду
Національна дитяча "гаряча лінія"
Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

Карта
Час
Прогноз погоди
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 113
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Copyright MyCorp © 2020
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz